О ситуации вокруг базы Добровольческого украинского корпуса “Правого сектора”

0
445

Подразделения 95-й аэромобильной и 25-й парашютно-десантной бригад выставили блок-посты вокруг базы “Правого сектора” в селе Великомихайловка Покровского района Днепропетровской области.

Информация от “Правого сектора”

Дмитро Ярош, Провідник ВПР “Правий сектор”:

Наша база була блокована без всяких попереджень підрозділами десантників 25- і 95-й бригад, разом з бронетехнікою і важким озброєнням. Були виставлені блок-пости молодих, тільки мобілізованих солдатів. Вони зупинили одну з наших машин, і зажадали від бійців здати зброю.

На мій дзвінок начальник Генерального штабу Віктор Муженко відразу не відповів і ми не змогли негайно обговорити ситуацію. Хоча було очевидно, що без наказу Генштабу ця операція не могла бути проведена.

Я зв’язався з командуванням десантників, з якими ми разом билися весь рік, і бойові командири гарантували мені, що вони не повернуть зброю проти своїх братів з “Правого сектора”, які б накази не віддавали політикани. Я дав наказ усім підрозділам “Правого сектора” – зброю не здавати. Нам ніхто не може заборонити захищати нашу землю і битися з російськими агресорами. Але і не піддаватися на провокації.

Я бачу, що військове і політичне керівництво вирішило навмисно спровокувати конфлікт. Підштовхнути бійців “ПС” на неправомірні дії щодо солдатів ВСУ, щоб дискредитувати добровольчі загони. Так от – провокація не пройде. Ми свою зброю в боях з ворогом добували.

Сьогоднішні дії військового командування – це виняткова за цинізмом і підлості провокація проти патріотів України. Зараз на території бази “ПС” зберігається порядок, несе службу бойову охорону. Настрій нормальний, до провокацій ми давно звикли, воювати зі своїми бойовими товаришами на радість безсовісним політиканам ми не станемо.

Як народний депутат я буду вимагати ретельного розслідування інциденту. Відповідальність за провокацію і спробу зіштовхнути військовослужбовців і бійців “ПС” несе політичне і військове керівництво .. Я розраховую на швидку реакцію влади та пояснення по даній справі. Я хочу почути відповідь, на якій підставі була зроблена провокація проти одного з найбільш боєздатних українських підрозділів на фронті.

Командир Добровольчого Українського Корпусу Правого сектора Андрій Стемпіцький “Летун”:

Брати по зброї!

Склалась ситуація, коли влада, переслідуючи свої меркантильні інтереси і незрозумілі домовленості з ворогом, намагається руками простих солдатів Збройних Сил знищити Добровольчий Український Корпус Правого сектору. Сьогодні, 28 квітня, особовим складом 25-ї і 95-ї бригад ЗСУ було оточено базу 5 Окремого Батальйону ДУК ПС, навколо виставлені блок-пости, підтягнута важка техніка. Добровольчий Корпус майже рік на фронті. Наші бійці разом з армійцями і побратимами з інших добровольчих батальйонів приймали участь у всіх важливих операціях цієї війни, звільняли численні населені пункти, тримали Донецький аеропорт, дев’ять місяців обороняли Піски. Ми ні разу не підвели ні свій народ, ні своїх побратимів по зброї.

Я звертаюсь до командирів і бійців Збройних Сил України із закликом не виконувати злочинні накази командування. Ми – ті, хто в жорстоких боях прикривав ваші спини, ходив з вами в атаки, бив нашого спільного ворога. Сьогодні комусь вигідно, щоб ми стали ворогами? Не дамо їм такої можливості – примусити братів піднімати зброю один на одного.

Комбати Добровольчих батальйонів! Ми пліч-о-пліч стоїмо на фронті, як патріоти, що за покликом серця пішли захищати Батьківщину. Добровольчий Український Корпус розраховує на вас: на вашу підтримку, розуміння, на ваше вірне плече, міцну руку й братню зброю. Станемо разом проти злочинних наказів влади так, як стоїмо проти зовнішнього ворога!

Свій за свого! Брат за брата!

Слава Україні!

Друг «Подолянин», начштабу 5-го окремого батальйону ДУК:

Блокада бази ДУК: «Трошки образливо – скільки «витягували їхні задниці», а вони на нас зброю направляють…» Блокпости, що перекривають дорогу до бази ДУК ПС у Дніпропетровській області не лякають, а ображають добровольців.

Сьогодні, 28 квітня, вдень після обіду ми з заступником командира батальйону другом «Гатило» поїхали перевіряти, як іде навчальний процес у наших снайперів і розвідки.

Недалеко від бази ми виявили обладнання блокпоста солдатами, як вони сказали, «25-ї десантної бригади». Було явно видно, що позиція викопується з направленням в нашу сторону. БТР також встановлюється в нашу сторону. А дорога перегороджена, хоча вона ніякого значення не має, тому що ця дорога фактично іде в тупик до нашої бази на березі річки – далі дороги нема.

Тобто перекривати її з якоюсь військовою ціллю не має сенсу, тим більше, що вона іде в зворотній бік від лінії фронту. Але було явно видно, що встановлюється вогневі точки, зокрема великокаліберний кулемет, з направленням на нас.

Трохи далі був знову блокпост: дуже агресивно хлопці настроєні. Вони почали зразу вимагати дозволи на зброю. Ми з ними переговорили і пояснили, що вже рік воюємо, виконуємо бойові задачі, а зброя наша трофейна, взята в бою. І, звичайно, дозволів на нею немає, тому що якось сепаратисти дозволів на зброю не видавали.

Потім на зворотному шляху була та сама історія. Ми дуже миролюбно до них поставились і «не наривалися» на конфлікт і говорили з ними дуже спокійно.

Було видно, що солдати дуже менжують ся. По перше вони тільки приїхали з 25-ї бригади з Миколаєва і ніхто з них не був на бойових, не нюхали пороху і не знають, що це таке. Але видно було, що ідеологічно вони налаштовані проти нас – їх накрутили добре. Тобто якась злість в очах незрозуміла.

В принципі це було дуже образливо, оскільки це був перший військовий підрозділ, який направив на нас зброю. Звичайно ми з ними разом воюємо. Ми так і казали: «В нас же один ворог – чого ж ви на нас направляєте?» Ну, вони так мнуться: «Наказ».

Але зі своїх джерел інформації (у наших у хлопців є знайомі, які служать у 25-й), ми знаємо, що в принципі їм був даний наказ «Про роззброєння Правого Сектора». Але не всі офіцери згодні з цим, солдатів також дуже багато не згодних. Одного ротного навіть зняли з посади. Трохи пізніше ми дізнались, що там, де стоїть зараз батальйон «Кривбас» (з другої сторони від нас) там займає зараз оборону 95-а десантна бригада. Теж нове поповнення, протитанкові засоби, закопані «Кугуари». Хоча «Кривбасу» нічого не було сказано, що хтось приїде і буде займати позиції.

Отже, по всьому розміщенню ми бачимо, що нас беруть у кільце, дороги нам всі перекриті.

До того ж сьогодні при навчальних польотах два наших «безпілотника» були «спалені» РЕБом (засіб радіоелектронної боротьби): і в одного, і в другого зайнялися двигуни з середини – апарати впали. Тобто спочатку вони знищили «безпілотними», а далі можуть так і зв’язок «анулювати» – класика жанру, нічого нового.

По озброєнню: на позиціях, направлених на нас, його поки не дуже багато, ми бачили кулемети, зокрема ДШК, БТР. Всього до роти солдат. Причому вони тільки обладнують блокпости на дорозі, а базуються десь в іншому місці. З іншої сторони, за річкою, розвідка теж бачила скупчення військ більше 100 чоловік. Відбувається така собі тихенька блокада: планують нас або заблокувати, або я навіть не знаю що… Наша реакція цілком нормальна: ми завжди до цього готові. Звичайно трошки образливо: скільки воювали, скільки «витягували їхні задниці», а вони на нас зброю направляють. Ну, їх звинувачувати нема за що: які генерали – такі і солдати.

Але у нас, серед особового складу, навіть трошки з’явилась радість, що якась «жива справа» буде. У нас гасло: «Хто не з нами – той проти нас». В принципі, якщо на моїх хлопців піднімуть зброю – то вони такі ж вороги українців, як і «сєпари». Якщо ми боремося за єдність і свободу нашої держави, то ті хто проти нас піднімає зброю, – однозначно наші вороги, чим би вони не виправдовували свої дії. Тобто, трошки так «веселіше» стало – хлопці пожвавішали. Ми завжди готові – будь-ласка. Але я не думаю, що якийсь підрозділ, якийсь український (!) підрозділ буде настільки «сміливий», що піде просто на нас роззброювати чи щось робити. Це буде робити НЕ УКРАЇНСЬКИЙ підрозділ.

Алла Мегель, керівник ДУК-інфо:

Сьогодні о шостій годині вечора зателефонував комбат Чорний і розповів, що базу оточили ЗСУ. На дорогах терміново збудовані блок-пости, озброєні вояки налаштовані агресивно. Предзвонила другу Гатилу. Каже, що два наших безпілотники, куплені волонтерами, зсушники збили над лісом. Окопуються, підтягли пушки і поставили на дорозі БРДМ. База оточена вздовж лісу і річки Вовча.

– Це вперше, – каже друг Гатило, герой фільму “Добровольці Божої чоти”, – зброя української армії повернута проти добровольців, що стояли пліч-о-пліч в Донецькому аеропорту , Пісках, Шорокиному.

– А що наші? – Питаю

– А наші ржуть! І цитують Ліну Костенко: “не так ті кулі козаку страшні, як це щоденне пекло метушні “. Ми будемо стояти до кінця.

Отримала телефоном розпорядження Провідника запросити ЗМІ на базу.

Запрошую. І попереджаю: це – небезпечно: власна армія може відкрити вогонь.

Невже стрілятимуть? А потім скажуть, що виконували наказ?

Раненько – на базу! Не встигла на деньок виїхати…

 

_____

ТАКОЖ ЦІКАВО:

Талановита Україна

Творчих людей будь-якого віку і рівня майстерності запрошує на всеукраїнські та міжнародні конкурси Національна творча екосистема Алея Зірок України. Маєте талант? Алея Зірок має місце для вас!

Алея Зірок України - просувай свій бренд