Фронтмен группы “Океан Ельзи” Святослав Вакарчук во время вручения ему ордена Свободы президентом Украины обратился к Петру Порошенко с речью.
“Уважаемый господин президент! Спасибо за эту награду. Для меня честь – получить орден от государства, которое я всегда считал, считаю и буду считать самым родным в мире. Да, награды – это хорошо. Но к сожалению, одними наградами не решить задачи, которые стоят перед нами. 28 января мы будем отмечать годовщину боя под Крутами. Что общего между этими украинскими защитниками и теми, кто защищает нашу страну с оружием в руках на востоке сегодня? И те и другие – герои. Герои потому, что сознательно пожертвовали самым главным, что у них было, – своей жизнью. Почему агрессия врага захлебнулась? Потому, что эти молодые ребята и взрослые мужчины готовы были умирать за свою страну. Они прекрасно понимали, какой выбор делают. Никто из них не анализировал и не просчитывал – они просто жертвовали. Поэтому они – герои”, – заявил он.
Вакарчук подчеркнул, что Украину изнутри разъедает коррупция, тотальная несправедливость, невежество, низкий уровень “элиты”, и этот враг значительно коварнее и опаснее, чем внешний агрессор.
“Чтобы победить его, тоже нужны герои – герои в украинской политике и власти. К сожалению, на сегодняшний день таких героев мы не видим. Мы видим логические поступки. Мы видим желание усидеть на двух или трех стульях. Мы видим страх – страх потерять должность, страх потерять благосостояние, политическое влияние, поставить под удар себя или свою семью. Мы видим временами умных, но, скорее, хитрых и циничных людей, которые всегда находят логическое объяснение, почему в Украине все не так, – виновата война, цены на нефть, политические оппоненты, прошлая власть. Мы слышим и видим это каждый день. Но мы не видим подвигов. Не видим настоящих жертв”, – продолжил музыкант.
По мнению Вакарчука, стране не нужны обычные политики, а нужны люди, подобные “киборгам”, – защитникам донецкого аэропорта.
“Сегодня страну спасут только те, кому будут ставить памятники после смерти, а не те, кто строит себе золотые памятники при жизни. Почему наши политические руководители выбирают личное перед государственным, покой и страх за собственное будущее меняют на политические компромиссы? Где посаженные преступники? Где реальное изменение правил игры? Вообще – где изменения в стране?” – подчеркнул он.
Музыкант добавил, что страна ждет перемен, но уже ничего не ждет.
“Люди не верят власти. Не потому, что власть плохая, – потому, что власть такая, как все. А сегодня нам нужны люди, способные на подвиги, сверхчеловеки. Я понимаю, что сегодня испортил кому-то настроение на этом награждении. Но я говорю эти слова не из желания облить кого-то грязью или получить политические дивиденды. Ни власть, ни политическая борьба меня не интересуют. Я говорю вам это потому, что мне не все равно! Не безразлична ваша репутация, не безразлична репутация страны и ее будущее. Это моя страна, и мне здесь жить. Примите, господин президент, эти слова серьезно – они не направлены персонально против вас, в них нет попытки запятнать вашу личность. Эти слова направлены ко всей украинской власти. И это не просто мой личный голос – это в прямом смысле голос народа Украины. И примите их сегодня, потому что завтра уже может быть поздно”, – подытожил он.
Оригинал:
Шановний пане Президенте!
Дякую за цю нагороду. Для мене честь отримати орден від Держави, яку я завжди вважав, вважаю і буду вважати найріднішою у світі. Так, нагороди – це добре. Але, на жаль, одними нагородами не вирішити завдань, які стоять перед нами. 28 січня ми відзначатимемо річницю бою під Крутами. Що спільного між цими українськими захисинками і тими, хто захищає нашу країну, зі зброєю в руках, на Сході сьогодні? І ті, і інші – Герої. Герої вони тому, що свідомо жертвували найголовнішим, що в них було – своїм життям. Чому агресія ворога захлинулася? Тому, що ці молоді хлопці та й старші чоловіки, готові були вмирати за свою країну. Вони прекрасно розуміли, який вибір роблять. Ніхто з них не аналізував, не прораховував – вони просто жертвували. Тому, вони – Герої.
Ворог, який роз’їдає Україну зсередини – корупція, тотальна несправедливість, невігластво, низький рівень так званої еліти – значно підступніший і небезпечніший, ніж будь-який зовнішній ворог. Щоб перемогти його, теж потрібні герої – герої в українській політиці і владі. На жаль, на сьогоднішній день таких героїв ми не бачимо. Ми бачимо логічні вчинки. Ми бачимо бажання всидіти на двох чи трьох стільцях. Ми бачимо страх: страх втратити посаду, страх втратити добробут, політичний вплив, поставити під удар себе чи свою сім’ю. Ми бачимо часом розумних, але швидше хитрих та цинічних людей, які завжди находять логічне пояснення, чому в Україні все не так – винна війна, ціни на нафту, політичні опоненти, минула влада. Ми чуємо і бачимо це кожен день. Але ми не бачимо подвигів. Не бачимо справжніх жертв. Нам не потрібні політики – звичайні люди. Пам’ятаєте захисників Донецького аеропорту – кіборгів? Нам потрібні кіборги в політиці! Сьогодні країну врятують тільки ті, кому будуть ставити пам’ятники після смерті, а не ті, хто будує собі золоті пам’ятники при житті. Чому наші політичні очільники обирають особисте перед державним, спокій і страх за власне майбутнє міняють на політичні компроміси? Де посаджені злочинці? Де реальна зміна правил гри? Взагалі – де зміни в країні?
Я дуже хотів би завершити словами, що країна чекає змін, але правда в тому, що країна від влади вже нічого не чекає. Люди не вірять владі. Не тому, що влада погана. Тому, що влада така як всі. А сьогодні нам потрібні люди, здатні на подвиги, надлюди. Я розумію, що сьогодні зіпсував комусь настрій на цьому нагородженні. Але я говорю ці слова не з бажання облити когось брудом чи отримати політичні дивіденди. Ні влада, ні політична боротьба мене не цікавлять. Я кажу Вам це тому, що мені не байдуже! Не байдужа Ваша репутація, не байдужа репутація країни та її майбутнє. Це моя країна і мені тут жити. Сприйміть, пане Президенте, ці слова серйозно – вони не направлені персонально проти Вас, в них немає спроби заплямувати Вашу особистість. Ці слова спрямовані до всієї української влади. І це не просто мій приватний голос – це, в прямому сенсі, голос народу України. І сприйміть їх сьогодні, бо завтра вже може бути пізно.
Цей орден буде мені нагадувати, що кожного дня, потрібно робити більше для того, щоб твоя країна була вільною. І нагадуватиме, що я сам ще зробив недостатньо для того, щоб наша країна нарешті стала кращою.
Святослав Вакарчук
ТАКОЖ ЦІКАВО:
Талановита Україна
Творчих людей будь-якого віку і рівня майстерності запрошує на всеукраїнські та міжнародні конкурси Національна творча екосистема Алея Зірок України. Маєте талант? Алея Зірок має місце для вас!
